Дім Святого Духа
Сусіди-індуїсти уникають їх через те, що вони живуть у «проклятому» будинку, але ця сім’я має надію в тому, щоб вести дедалі більшу церкву і гаряче проповідувати Євангеліє.
Невеликий будинок із червоної цегли має вигляд звичних будинків, розкиданих на багато миль уздовж запиленої сільської дороги в північно-центральній частині Шрі-Ланки. З-під гофрованого металевого даху стирчали відкриті дерев’яні балки, будинок був оточений голим, але щільно заставленим подвір’ям у затінку кількох пальм. Приємний вигляд зовні доповнювався бідно обставленим, але охайним інтер’єром.
І все ж багато місцевих жителів уникали як і цього будинку, так і його мешканців. Селяни називали його «домом привидів».
Дінеш і Чандра були робітниками з поденною оплатою, коли розпочали своє сімейне життя в цьому маленькому будиночку. Відразу за їхньою першою дитиною, Тенушею, народилася друга донька, яка померла з невідомих причин, коли їй було 18 місяців. Через кілька років народився син, Рінуджен.
На той час Чандра відчувала незрозумілий біль, слабкість і прискорене серцебиття. Після того як вона пережила, як їй здавалося, серцевий напад, лікарі констатували, що з її серцем, та й загалом із організмом, усе гаразд. Вона відвідувала різні лікарні, але завжди отримувала одну й ту саму відповідь.
Окрім фізичного болю, який зрештою завадив ходінню, Чандрі дошкуляли моторошні видіння. Якось вона намагалася накласти на себе руки, вважаючи, що її сім’я повинна зробити те саме. Переконані, що ця сім’я та їхній будинок прокляті, сусіди трималися осторонь.
Чандра зі сльозами на очах згадувала часи, коли її родину вважали проклятою
Осяйне видіння
23 липня 2021 року сім’я відвідала церкву і розповіла про свою ситуацію. Коли члени церкви молилися за Чандру, вона відчула, що всередині неї відбувається боротьба. «Я відчувала, що хочу втекти з церкви, — згадувала вона. — Я почала волати до Бога, кажучи: “Я поклонилася всім богам, яких знаю, але жоден із них не зміг мені допомогти. Тож, будь ласка, допоможи мені. Будь ласка, зціли мене!” Я кричала… Через сильний біль я знесилилась і знепритомніла».
Чандра розповіла, що, бувши без свідомості, вона бачила видіння, в якому демони намагалися задушити її, але Ісус Христос розтоптав їх. Вона сказала, що відчула, як біль і хвороба покинули її тіло, коли Ісус переміг демонів.
Тим часом Дінеш і його діти знали лише, що Чандра непритомна і бореться. Тому вони теж волали в молитві.
Коли Чандра отямилася, вона зрозуміла, що звільнилася від великого гніту. Члени церкви, які молилися за неї, раділи, а її сім’я була приголомшена. «Ми визнали той факт, що Ісус є Господом», — сказав Дінеш.
Посвячення служінню
Дінеш знав, що з початком нового життя в Христі вся їхня сім’я служитиме Господу. «Ми вирішили, що всією сім’єю будемо служити людям, які пережили те, через що пройшла [Чандра]», — сказав Дінеш.
Сім’я щотижня подорожує, щоб ділитися Євангелієм у навколишніх селах
Ділячись своїм свідченням з іншими, Чандра підкреслює духовну природу своєї хвороби і те, як вона подолала гріх ідолопоклонства через віру в Христа. «Ми йдемо до людей, які хворіють і перебувають у складних життєвих ситуаціях, — каже вона. — Ми говоримо їм: “Ісус — це все! Просто вірте в Нього, і Він може зробити для вас усе. Не дивіться на людей, не дивіться на світ, не турбуйтеся про те, що думає світ. Просто подивіться на Ісуса!”».
Дінеш і Чандра знають, як світ ставиться до їхньої віри в Христа. Коли Чандра хворіла, сусіди уникали їх, вважаючи їх проклятими. А тепер, коли вони стали християнами, їх цураються і протистоять їм через іншу причину. «Щойно ми стали віруючими, почалося протистояння», — каже Чандра.
Ніхто не хотів брати їх на роботу, а місцеві продавці або відмовлялися мати з ними справу, або брали з них вищу ціну. Дехто навіть проганяв їх за те, що вони молилися в ім’я Ісуса. «Ви можете забрати у нас усе, — сказала їм Чандра, — але ви не можете забрати у нас Ісуса. Ми віримо, що одного дня Ісус торкнеться вас».
Опозиція не заважає їм подорожувати по всій області, щоб ділитися Євангелієм і молитися за людей, які потребують допомоги. «Щотижня ми проводимо час у молитві за спасіння села, — каже Дінеш. — Перед тим, як їхати проповідувати в нове село, ми проводимо день у пості й молитві». Він сказав, що прагнення до Господнього керівництва дає їм силу долати відторгнення.
Дінеш і його сім’я бачили зцілення людей і допомогли привести багатьох до Христа. До їхньої церкви входять люди, які позбавилися залежності, люди, які звільнилися від демонічного гніту, і люди, які з різних причин були вилучені зі своїх родин або громад.
Власна віра
Діти Дінеша і Чандри взяли на себе серйозні зобов’язання іти слідом за Христом. У другому класі семирічний Рінуджен відмовився приєднатися до своїх однокласників, які щотижня відвідують індуїстський храм для релігійного навчання. «Я не хочу йти до храму, тому що я належу Ісусові», — пояснив він.
Так само і Тенуша відмовилася завершити курс індуїстського релігієзнавства, хоча він був необхідний для закінчення середньої школи. Коли вона подала заяву на альтернативний курс навчання, вчителька запитала, чому вона не хоче відвідувати заняття. Тоді Тенуша скористалася нагодою і розповіла всьому класу, як її мати зцілилася від демонічного гніту, пояснивши, що Ісус Христос може прощати грішникам і дарувати їм нове життя. «Я вірю, що одного разу ця вчителька по-справжньому пізнає Господа, — сказала вона. — Я єдина християнка в моїй школі, тому зі мною не розмовляють. Але я впевнена, що Ісус зі мною, тому я не боюся».
Радість Тенуші в Господі спонукала її поділитися Євангелієм із усім класом, хоча вона — єдина християнка в школі
Дім надії
Домашня церква, яка починалася лише з чотирьох осіб, зросла до 46 членів. У 2022 році вони вирішили прибудувати капличку до будинку, щоб умістити громаду, яка зростає. Коли місцевий муляр відмовився будувати «місце Ісуса», вони побудували каплицю самі.
Тенуша каже, що бачить переміну їхнього дому в світлі улюбленого біблійного уривка з Книги пророка Ісаї: «А тих чужинців, що пристали до Господа, щоб служити Йому та любити Господнє Ім’я… їх спроваджу на гору святую Мою та потішу їх в домі молитви Моєї!» (Ісаї 56:6–7).
«Цей будинок знали як «дім привидів», — сказала Чандра, — адже я була наповнена демонами так, що не відала, хто я є. Але тепер я знаю, хто я, як Божа дитина, і моїм сусідам відомо, хто я, тому що Бог змінив мою сутність».
У 2022 році до будинку сім’ї прибудували каплицю, щоб вмістити всіх прихожан громади, що зростає