Вже у віці 8 років у Айюба з’явилося бажання глибше пізнати Аллаха. Хоча він виріс у Кашмірі, переважно мусульманському регіоні на півночі Індії, його сім’я належала до містичної секти ісламу, відомої як суфізм. Батьки Айюба навчили його, що всі релігії ведуть до Аллаха, і незабаром хлопчик захопився вивченням інших учень.
Оскільки населення Кашміру більш ніж на 97% складається з мусульман, Айюб почав із вивчення інших течій ісламу. У молодості він поринав із однієї в іншу, формуючи власну ісламську ідентичність.
Айюб вивчав арабську мову, мову Корану, щоб поглибити своє розуміння книги, і швидко здобув визнання, ставши ісламським богословом і вчителем. За його оцінками, за цей час він підготував понад 400 учнів. «Я прагнув, щоб люди краще розуміли іслам, — пояснює він. — Я також хотів навернути до віри якомога більше люду».
Айюб був шанованим богословом і учителем в одній із кашмірських мечетей
Улюблений учень
Продовжуючи вивчати і викладати те, що він дізнався про іслам, Айюб познайомився з молодим чоловіком на ім’я Фарук, якого він навчав упродовж короткого часу. Фарук виріс у фундаменталістській родині, яка сповідувала сунітський іслам, основну гілку ісламу в Кашмірі. Як і Айюб, після довгих років навчання він став ісламським богословом і вчителем.
Між Айюбом і Фаруком зав’язалася міцна дружба, втім вона зазнала випробувань, коли переконання чоловіків щодо ісламського вчення розійшлися. У той час як Фарук залишався прихильником основної течії сунітського ісламу, Айюб занурився у ваххабізм (також відомий як салафізм), реформаторський рух XVIII століття, який породив більшість жорстоких ісламістських груп, що існують нині. Фарук вважав навернення Айюба до ваххабізму неприйнятною крайністю і різко відкинув його наставництво.
Згодом Айюб почав сумніватися і у ваххабізмі. Одного разу, прогулюючись містом, він підібрав зелену книжку, яку побачив на узбіччі дороги. Це був Новий Завіт. Хоча чоловіка вчили, що Біблію спотворено, він узяв книжку й почав її читати. «Мене зацікавило те, що я не знайшов в Біблії Мухаммеда; я дивувався, чому у ній ішлося лише про Ісуса, — розповідає Айюб. — У Корані написано: “О сини Ісраїла! Я — посланець Аллаха до вас, — сказав Ісус, — … хто сповіщає добру звістку про посланця, котрий з’явиться після мене. Ім’я його — Ахмад [Мухаммед]”. Але коли я знайшов Новий Завіт, там було зовсім не про Мухаммеда».
Після відходу від ісламу Фарук впав у депресію, доки не прочитав про Божу любов у Євангеліях
Дійшовши висновку, що розповідь Корану була неправдивою, Айюб відкинув іслам і став атеїстом. Однак він продовжував прагнути духовної істини. З часом чоловік усвідомив, що його усе ж приваблює думка про існування Бога. Він задавався питанням, чи Він дійсно існує. «Навіть будучи атеїстом, я молився Богу, — згадує він. — “Боже, якщо Ти дійсно існуєш, будь ласка, покажи це мені, тому що у мене всередині порожнеча”».
Одного разу вночі 2012 року Айюбові приснився сон про Новий Завіт, який він знайшов на вулиці. «Бог показав мені уві сні, що я повинен знову прочитати цю книгу, — говорить він. — Я почав читати, і її послання змінило мене. Святий Дух торкнувся мого серця, і я почав молитися в ім’я Ісуса. Бог показав мені на духовному рівні, що Ісус реальний».
Коли Фарук дізнався, що його друг Айюб повністю відмовився від ісламу, він дуже розлютився. У його розумінні навернення до Христа було набагато гіршим, ніж перехід в іншу течію ісламу, ваххабізм. «Коли я дізнався, що він став християнином, я став налаштовувати проти нього людей», — зізнається Фарук.
Незабаром мусульмани почали публічно оскаржувати переконання Айюба, а потім і бити його. Так тривало близько року. «Мені було дуже боляче, — зітхає християнин, — але Боже Слово завжди підбадьорювало мене». Тим часом Фарук вважав, що кожне побиття угодне Аллаху.
Упродовж наступних півтора року Айюб жив життям новонаверненого християнина, цілковито ізольованого від решти ісламської громади. Він читав Біблію, молився і переглядав християнські відео в Інтернеті, що допомагало йому зміцнюватися і зростати у вірі. Потім чоловік познайомився з пастором, який почав викладати йому Біблію, привів його до місцевої християнської громади, і 2013 року він прийняв водне хрещення.
Після хрещення Айюб наважився на важливе рішення. «Я присвятив себе Богові та постійному служінню», — розповідає він.
Поновлення наставництва
2014 року Айюб одружився. Його дружина стала християнкою у 2017 році.
Приблизно в той же час у друга Айюба Фарука стали виникати сумніви щодо ісламу. Він бачив, що мусульмани, які його оточували, не справляли на нього позитивного впливу. «Головна причина, чому я хотів бути з ними, полягала в тому, що я прагнув стати якомога кращою людиною, — пояснює він. — Але я усвідомлював, що те, чого я вчився, було брехнею». Молодий чоловік також втомився від ненависті й насильства, які він знаходив у Корані. Зрештою, Фарук відкинув іслам і став атеїстом, як і Айюб, перш ніж прийти до віри в Христа.
Одного разу 2020 року Фарук зіткнувся на вулиці з Айюбом. Коли він розповів йому, що впав у депресію після відходу з ісламу, колишній учитель закликав його йти новим шляхом, не руйнівним, як той, яким він ішов усі ці роки. Християнин пояснив, що, як подорож із Кашміру до Джамму вимагає певного маршруту, так само й прихід до віри в Бога. «Ти не знайдеш його в Корані, — сказав Айюб Фаруку. — Його можна знайти лише в Біблії».
Колишній наставник подарував своєму колишньому учневі Біблію, яку той взяв додому і почав читати з великим інтересом. «Я прочитав цілу Біблію, — розповідає Фарук,— і Бога, якого шукав, — Бога, Який мене любить, — я знайшов у Євангеліях. Знайомство з віршем із Євангелія від Івана 3:16: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого…” — став по-справжньому поворотним моментом у моєму житті».
Євангеліє допомогло Фаруку знову прийняти і полюбити свого колишнього друга. Відновивши їхню дружбу, Фарук перестав переслідувати Айюба й став його учнем. «Між нами знову налагодилися стосунки, — пояснює Фарук, — і я почав поважати його як свого вчителя».
Виконання Божого доручення
Тепер Айюб, як і раніше, навчає Фарука чотири рази на тиждень. «Те, як він змінився, стає очевидним одразу, — розповідає Айюб. — Раніше він був дуже злий. … Це робота Святого Духа та Ісуса. [Фарук] тепер навчає багатьох людей, і багато з них близькі до спасіння».
І Фарук також бачить зміни в Айюбі. Він говорить, що, коли той навчав його ісламської віри, він завжди зосереджувався на законах ісламу, на тому, що робити й коли молитися. Зараз же він зосереджений на любові, співчутті та особистих стосунках із Христом.
Фарук вдячний за любов Бога і за вірність свого друга. «Я сповнений радості від такої роботи, і Бог змінює мене, — зізнається він. — І в цьому я бачу славу Божу».
Айюб бере участь у доставці аудіо-Біблій пасторам у Кашмірі та записує радіопрограми, під час яких він читає Новий Завіт, Псалми та Притчі. Вони з Фаруком часто розкладають Біблії в громадських місцях, щоб мусульмани могли їх знайти, так само як Айюб знайшов свій Новий Завіт багато років тому. «Ми їздимо в різні райони… і розповсюджуємо там літературу, — пояснює Айюб. — Ми встановлюємо зв’язки та заводимо дружбу з людьми, і багато з них приходять до Христа».
Айюб дуже цінує свого друга Фарука як співробітника в служінні. «Він завжди допомагає мені, — говорить Айюб, — завжди готовий піти куди завгодно для служіння Христу. Він дуже хоробрий».
Айюб просить молитися за його служіння благовістя серед мусульман і додає, що він є свідком зростання інтересу до Біблії серед кашмірців. Служитель заохочує їх читати її з відкритим серцем. «У наш час Слово Боже читають багато людей, які рішуче налаштовані проти Біблії і не є християнами», — радіє Айюб.
Айюб, який помітив зростання інтересу до Біблії серед кашмірців, просить продовжувати молитися за своє служіння мусульманам
Однак багато християн у Кашмірі живуть у страху, і, за словами Айюба, пастори часто бояться проповідувати Євангеліє. Як не дивно, єдине, що звільняє його від страху, — це переслідування. «Коли переслідувань немає, людина може відчувати сильний страх, — пояснює він, — але коли вона переживає переслідування, то втрачає його. Я відчував присутність Христа під час переслідувань, і Він завжди допомагав мені».
Батьки Айюба, які все ще дотримуються своїх містичних суфійських вірувань, прийняли його навернення в християнство, а брат нещодавно став віруючим у Христа. Незважаючи на відсутність агресії з боку родичів, Айюб очікує нових переслідувань, оскільки Євангеліє все ще становить загрозу для домінування ісламу в Кашмірі.
Родичам Фарука, які є фундаментальними сунітами, поки невідомо про його християнську віру, втім чоловік готовий до того, що незабаром вони про це дізнаються. «Мене або виженуть із дому, або зречуться мене, — передбачає він. —Вони можуть мене побити… або навіть убити. Небезпека є, але страху немає. Мучеництво — це найбільше, на що я можу сподіватися».