Після того, як вона відмовилася від традиційних вірувань племені на користь віри в Христа — і внаслідок цього втратила чоловіка, сина та дім — християнка з етнічної меншини у В’єтнамі звертається до Господа за забезпеченням і захистом.
Нінь і її чоловік Доан залишили традиційну віру свого племені хре
Коли чоловік Нінь, Доан, сказав їй, що став християнином, вона більше збентежилась, ніж розсердилася.
«Що це означає?» — запитала вона, дивуючись, чому Доан відмовився від їхньої традиційної релігії племені хре — поклоніння предкам і жертвоприношень духам. Нінь навіть ніколи не зустрічала християн.
«Це означає, що я більше не раб сатани, гріха чи поклоніння ідолам, — пояснив він. — Тепер я син Божий, і коли помру, піду до свого Отця на небеса».
У наступні тижні Нінь побачила, як свобода в Христі змінила Доана. І невдовзі вона також увірувала в Христа.
Попередження, а згодом дії
Коли представники сільської влади дізналися про Доана, Нінь та інших християн, вони спробували зупинити їх.
Спершу Доан і Нінь отримали письмове попередження: «Ця релігія походить зі США, — йшлося у листі. — Вона чужа для в’єтнамців. Це перше попередження. Якщо ви продовжите поклонятися Ісусу, ми застосуємо до вас фізичну силу». Потім очільники влади конфіскували їхню землю. Щоразу, коли Доан і Нінь наважувалися розчистити для себе землю на немуніципальних територіях, влада її забирала. Їхня ситуація не була поодинокою — у племінних областях В’єтнаму новонавернених християн часто виселяли зі своїх домівок і з сіл.
Віра Нінь випробовувалася також щораз більшим утиском. «Спочатку я думала, що бути віруючою означає мати благополучне життя, — сказала вона, — що у нас не буде сварок с нашими сусідами і ніяких проблем із владою. Ми не очікували, що нам доведеться понести втрати. Інколи під час переслідувань здавалося, ніби я втрачаю віру. Але кожного разу, читаючи Біблію, особливо коли я читала про Божу обітницю, що Він ніколи не покине і не залишить нас, …у мене з’являлося більше сили встати і продовжувати іти слідом за Христом».
Жорстокі удари
Близько 8-ї вечора 19 квітня 2022 року сусіди почули крики біля будинку Доан і Нінь. Як повідомляють свідки, хтось зі злістю вимагав, щоб Доан відмовився від своєї християнської віри. «Ми виб’ємо з тебе твою віру, — кричав чоловік. — Ми б’ємо тебе, тому що ти не слухаєш».
Поки надійшла допомога, Доан вже лежав на землі. Коли односельці побачили, що він упав і вдарився головою об дерев’яну драбину, вони занесли його в будинок. Нінь пізно поверталася з роботи, тому сусід побіг зустріти її на дорозі. Він сказав їй поспішити, бо з її чоловіком трапилося нещастя.
Прийшовши додому, Нінь побачила, що Доану потрібна термінова медична допомога. З рани на його голові лилася кров, і його тіло було вкрите синцями. Доана доправили до місцевої лікарні, але лікарі не залишили йому надії на життя. Не приходячи до тями, він помер біля першої години ночі.
Убита горем і виснажена Нінь домовилася про повернення тіла Доана додому. Разом з іншими християнами із сусідніх сіл вона почала планування похорону.
Після смерті чоловіка Нінь, її 16-річний син Тай та 5-річна донька Міра переживали тяжкі часи. У Нінь були складнощі зі сном та харчуванням, вона була дуже виснажена, щоб працювати. Її маленька донька Міра також страждала від браку їжі. У поліції, дізнавшись, що Доан був християнином, відмовилися розслідувати вбивство. На додачу до усіх проблем сім’ї, батьки Доана вимагали, щоб Нінь повернула будинок, який вони подарували подружжю на весілля. Вони також забрали Тайя до себе в село, що розташоване за дві години їзди мотоциклом.
Протягом місяця після поховання чоловіка Нінь втратила ще й свій будинок і сина. Два місяці вона жила зі своєю матір’ю і сестрою, та невдовзі вони розсердилися на неї через її християнську віру і разом з донькою вигнали з хати.
Співчутливий сусід здав в оренду Нінь свій пустий хлів для тимчасового прихистку. З допомогою місцевих християн, а також віруючих з інших країн Нінь почистила і відремонтувала будівлю, щоб зробити її придатною для життя.
Заохочена продовжувати
Тай відвідує Нінь так часто, як може, але її ціль — возз’єднати родину в одному домі. «Я молюся про, щоб ми могли бути разом», — каже вона. Місцеві християни допомогли їй купити землю, і тепер для неї і її дітей будується невеликий будиночок.
Нінь планує відкрити невеликий бізнес, щоб прогодувати сім’ю. Вона мріє про той день, коли її дім знову буде використовуватися для зібрань церкви. «Я хочу продовжити робити те, що ми з чоловіком робили до його смерті», — сказала вона.
Любов і підтримка Божого народу постійно нагадують Нінь про присутність Бога у її житті.
«У церкві я отримую турботу, допомогу і підтримку від братів і сестер у Христі, — каже Нінь. — Я отримую заохочення… і відчуваю в серці рішучість, щоб іти далі за Ісусом».