Вимушена втікати з Нігерії після смерті чоловіка, вдова-християнка повернулася до сусіднього Нігеру, вирішивши виховувати своїх дітей відповідно до Слова Божого.
У грудні 2009 року Рахіла та її чоловік Абдуллахі перевезли свою сім’ю з восьми осіб майже на 800 км на південь від дому, із Нігеру до Нігерії. Батько Абдуллахі до своєї нещодавньої смерті мешкав у нігерійському штаті Кадуна, і Абдуллахі хотів продовжити працю батька на його землі.
«Оскільки я виросла у Нігері, переїзд до Нігерії був важким, — сказала Рахіла. — Я погодилася на нього лише через те, що це було важливо для мого чоловіка. Ми переїхали з дітьми, спочатку проблем не було».
Коли старший брат Абдуллахі, Умару, дізнався про повернення Абдуллахі до Нігерії, то приїхав відвідати свого брата. Однак їхнє возз’єднання не було щасливим. Умару розлютився, коли довідався, що Абдуллахі та його родина стали християнами. Прихильник ісламу, Умару не міг допустити, щоб його молодший брат відвідував церкву п’ять днів на тиждень.
«Старший брат Абдуллахі виходив на вулицю щоразу, коли ми йшли до церкви, і починав вигукувати образи на адресу всієї сім’ї за те, що ми йдемо до Ісуса», — згадувала Рахіла. Ненависть Умару до свого брата-християнина продовжувала кипіти протягом наступних 10 років.
Фото: коли чоловік Рахіли, Абдуллахі, став християнином, його розлючений брат, який займався чаклунством, вирішив діяти, щоб зупинити його
Життя у страху
Абдуллахі та Рахіла відчували себе в небезпеці поруч із Умаром, який часто відвідував ферму. Рахіла вважала його практику народного ісламу, поєднану з чаклунством, особливо моторошною — Умару був упевнений, що він здатен викликати духів, щоб проклясти інших людей хворобою чи навіть смертю. «Я усвідомлювала, що ця людина не має страху перед Богом, — сказала Рахіла, — і може зробити що завгодно».
Абдуллахі колись сповідував той же синкретичний народний іслам, що і його брат. Але, поїхавши з Нігерії на роботу до Нігеру, він почув Євангелію і почав ходити до церкви, де й зустрів Рахілу.
Оскільки Абдуллахі та його сім’я продовжували відвідувати церкву в Нігерії, образи та прокляття від Умару ставали дедалі тривожнішими. Одного разу Умару записав кілька віршів з Корану, які закликали до суду Аллаха, а потім закопав ці записки з метою проклясти землю, яку обробляв Абдуллахі.
Коли нічого не сталося, через християнську віру Абдуллахі Умару вирішив оскаржити законне право свого брата на землю їхнього батька. А коли згодом Умару дізнався, що Абдуллахі звернувся до місцевої влади стосовно свого права на землю, він сказав молодшому братові, що вб’є його за спробу відібрати належне йому.
Якось увечері у вересні 2019 року, перед тим, як мало бути винесене рішення суду про право на землю, Абдуллахі та його родина зібралися на фермі навколо багаття. Близько 8 години вечора Умару підійшов до вогню і витяг із кишені невеликий мішечок. Потім він дістав із мішечка дрібку якогось порошку, кинув його у вогонь і відразу ж відійшов.
Досі перебуваючи біля вогню, Абдуллахі вдихнув дим від порошку і раптово впав на землю. Після цього Умару витяг ще один мішечок, у якому, ймовірно, була протиотрута від отруйного порошку, який він щойно використав. Умару спостерігав за братом, який задихався.
«Ти знаєш, що сталося з тобою, — сказав йому Умару. — Я можу врятувати тобі життя».
Однак замість того щоб попросити допомоги у брата, Абдуллахі промовив: «Я прощаю усе, що ти вчинив».
Боячись за життя Абдуллахі, Рахіла та діти впали навколішки поруч і почали молитися. Потім Рахіла стала благати Умару врятувати життя її чоловіка. Однак замість того щоб допомогти братові, Умару сказав Рахілі, щоб вона зцілила його сама: «Якщо можеш зцілити його, то йди й зроби це».
Рахіла бігала селом, просячи людей допомогти доправити чоловіка до лікарні. Коли вона повернулася, Умару сказав: «Нікого не потрібно кликати — він уже мертвий. Йому вже ніщо не допоможе».
Коли Рахіла та діти стояли біля тіла Абдуллахі, плачучи, Умару висловив наступну погрозу. «Бачите: стовбур дерева помер, — сказав він, — далі я одну за одною відітну його гілки».
Фото: всесвітнє Тіло Христове підтримує Рахілу та її дітей, покриваючи витрати на проживання, навчання дітей та професійну підготовку, щоб допомогти жінці забезпечувати сім’ю
Повернення додому
Побоюючись, що Умару прийде й за дітьми, Рахіла шукала способу втекти. Вона розповіла свою історію християнці з Нігеру, яка перебувала в Нігерії у справах, і жінка оплатила таксі, щоб Рахіла разом із дітьми змогла повернутися назад до Нігеру.
Умару так і не звинуватили в убивстві, і нікого в селі, схоже, не хвилювало, що Абдуллахі помер. У своїх стражданнях та втратах Рахіла вирішила довіритися Богові. «Перед тим, як поїхати, я пробачила [Умару]», — сказала вона.
Зараз Рахіла живе зі своїм батьком та його дружиною, з якою він одружився після смерті її матері. Рахіла та діти отримують допомогу не лише від її батька, а й від сусідів та членів місцевої церковної сім’ї.
Окрім того, християнські служителі допомагають Рахілі сплатити витрати на проживання, оплатити навчання дітей та професійну підготовку. «Це все з Божої милості», — каже Рахіла про забезпечення, яке отримує.
Рахіла згадує Абдуллахі як люблячого батька, який віддавав усе, що мав, своїм дітям. Вона сказала, що кожного разу, коли вони стикалися з труднощами в житті, він учив їх бути мужніми та вірити, що Бог продовжує контролювати ситуацію.
«Він був тим, хто вірив у Слово Боже, завжди читав Писання й заохочував дітей та мене більше читати й більше молитися», — пригадує вона.
Сьогодні Рахіла продовжує навчати своїх дітей любити Боже Слово. «Я прошу братів та сестер і надалі молитися за мене та моїх дітей, — сказала вона, — щоб ми зростали у вірі».