У цьому випуску нашого бюлетеня ви дізнаєтеся про життя християн у В’єтнамі та виклики, з якими стикаються віруючі, залишаючись відданими свідками своєї віри.
Подібно до ситуації в Китаї, міські церкви тут діють відкрито, проте перебувають під суворим державним контролем. Аби зберегти офіційний статус, громади мусять відповідати вимогам уряду. Євангельська та католицька церкви у В’єтнамі є прикладами схвалених державою релігійних організацій, що змушені працювати в таких складних умовах.
Однак за межами міст — переважно у віддалених або гірських регіонах — християни збираються в незареєстрованих домашніх церквах. Ці віруючі зазнають найбільшого тиску не лише з боку влади, а й із боку місцевих громад, де християнство нерідко сприймають як загрозу корінним традиціям або панівному атеїзму.
У визнаних державою церквах В’єтнаму віруючі відвідують богослужіння у відносній безпеці — за умови, що вони ретельно добирають слова. Натомість християни в незареєстрованих громадах мають можливість вільно проповідувати Євангеліє, але ця свобода має високу ціну. Як сказав Ісус: «Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить» (Ів. 15:19).
Error! This download item is not available! It may be unpublished, private, or you may not have permission to view it.
Прикметно, що саме ця переслідувана, невизнана церква стрімко зростає, тоді як офіційно дозволені структури зазвичай перебувають у стані стагнації. Реальність сувора, але очевидна: переслідування часто стають каталізатором духовного піднесення. Коли віруючі відмовляються від компромісів і готові страждати за свої переконання, їхнє свідчення надихає інших. У цій жертовній вірності істина Божого Царства стає цілком очевидною.
З повагою,
Ерік і Хьон Сук Фолі